Ільницька Тетяна Володимирівна

учитель вищої категорії ЗОШ №57 м. Маріуполя

Грохотська Ольга Степанівна,

учитель вищої категорії,

учитель-методист ЗОШ №61 м. Маріуполя

Новий погляд на проектну діяльність

Працюючи над проектами більше 10 років і вивчаючи методики викладання проектного навчання іншими вчителями, ми прийшли до висновку, що дуже часто відбувається невідповідність між роботою учня, формою проекту і вимогою вчителя. Чому так? Відповідь прийшла одразу, коли роботи наших учнів були оцінені вчителями інших шкіл. Вони висловили думку, що наші учні недороблюють проекти, не отримують кінцевого результату у вигляді готового виробу, що ми завищуємо оцінки учням і, взагалі, дуже дивно проводимо проекти за часовими рамками. Під час суперечки, що розгорілася, виявилося, що просто ми по-різному розуміємо призначення і цілі одного і того ж проекту. І щоб відстояти свою точку зору, свої вимоги, свої критерії, нам довелося доводити життєздатність власної класифікації проектів і відповідні їй цілі, завдання і шляхи досягнення кінцевого результату проекту як для вчителя, так і для учня. За нашою класифікацією відразу стає зрозумілим об'єкт праці та вимоги до нього. Але спочатку ми пропонуємо вам ознайомитися з нашим розумінням понять "проект" і "проектна діяльність".

На даному етапі розвитку суспільства визначення проекту має вже установлене значення, як задум чи план дій, спрямований на створення чогось нового. На нашу думку ці два поняття несуть в собі кілька смислових значень. Одним з них оперують продюсери, керівники, політики; другим - інженери; третім - працівники освіти. Для вчителя важливо бачити різницю і чітко знати про те, що його діяльність, в першу чергу, спрямована на навчання дітей новому, а не на створення чогось нового.

Отож, ми бачимо три види проектів:

Продюсерський проект – матеріалізація задумів, що втілені у реальність у вигляді образів або послуг.

Інженерний проект - це комплект документації та матеріалів, який  призначений для здійснення створення нових видів і зразків виробів.

Освітній проект - це комплект документації та матеріалів, який призначений для створення бази знань учня (інтелектуальних, творчих, професійних)

Продюсерська проектна діяльність - це творча робота, спрямована на створення нових образних дійств.

Інженерна проектна діяльність - це розробка технічної документації, створення прототипу передбачуваного об'єкта або стану.

Освітня проектна діяльність - це творча послідовна робота, спрямована на поповнення знань та розвиток здібностей,  вмінь та життєвого досвіду учня.

Ми будемо говорити про освітню проектну діяльність і про класифікацію освітніх проектів.

Почнемо з того, що робота над проектом може проходити або під час уроку, або поза уроком. Здавалося б, це і так зрозуміло, але є вчителі, які вважають, що проект учень має робити не на уроці, проект створюється або самостійно, або в гуртку,  на факультативі або спецкурсах. Але, як же так? Адже проектна діяльність - це навчальна діяльність, і поки наша система освіти заснована на класно-урочній системі, нам не можна відходити від проектів під час уроків. І, між іншим, це одна з найцікавіших форм проведення уроку. Інша крайність - робота тільки на уроці - теж обкрадає проектну діяльність. В ідеалі будь-який проект не повинен обмежуватися просторовими рамками, його можна і потрібно робити там, де це можливо. Саме тому таку змішану форму ми не виділяємо в окремий вид. Інша справа, що для проектної діяльності завжди знайдеться місце, де буде створюватися більша частина проекту. Чи це буде в класі під час уроку, чи то в будь-якому іншому місці.

Так що, за основним місцем роботи поділимо проекти на:

• класно-урочні;

• позаурочні.

Визначившись з місцем, вчитель повинен встановити часові рамки. Тут теж нічого складного. Можна зробити проект протягом одного або кількох уроків, протягом місяця. І це будуть короткострокові проекти. А можна робити весь навчальний рік, і це буде річний проект. Якщо проект створюється протягом декількох років, то це вже довгостроковий проект. Чому ми окремо виділяємо річний проект, хоча його можна віднести до довгострокових? Тому що наша освіта йде сходами, що звуться навчальним роком. Отже те, що робиться протягом одного навчального року, можна вважати одним етапом розвитку учня.

Говорячи про часові рамки, є необхідність сказати про наступний варіант викладання проектної діяльності: коли один проект розбивається на кілька частин за потребою, що залежить від багатьох причин (наприклад: від сезону, від віку учня, від його досвіду, від політичної обстановки та ін.). Кожна частина такого проекту – окремий міні-проект. Він може створюватися в короткі терміни, але щоб пройти всі частини проекту, може минути досить багато часу. Ми називаємо такий проект дискретним (переривчастим). Ось два приклади дискретних проектів: "Ландшафтний дизайн" та "Вироби, зв'язані спицями". Перший проект передбачає два етапи: восени учень вивчає основи ландшафтного дизайну, створює план дій, готує землю; під час другого етапу учень працює навесні, втілюючи свої ідеї на шкільній ділянці. При цьому обидві роботи – це два закінчених міні-проекти, а разом вони дають видимий результат. Проект "Вироби, зв'язані спицями" взагалі можна розбити на кілька років. У перший рік створюють колекцію візерунків, у другий рік - простіші вироби, в третій рік - вироби більш складної форми, на четвертий рік учень підходить до створення колекції виробів. Дискретні проекти можливі тільки для річних і довгострокових проектів. Короткострокові проекти являють собою вид безперервних проектів.

Отже, за часом виконання проекти ділимо на:

• короткострокові;

• річні;

• довгострокові.

За безперервністю виконання:

• безперервні;

• дискретні.

Проекти можна робити як індивідуально, так і з однодумцями. Якщо однодумців збирається двоє-троє, то це груповий проект. Якщо ж вся група (клас) працює над однією проблемою, в єдиному руслі, це буде колективний проект. Здавалося б усе, але ми виділяємо ще один вид проекту - корпоративний. Між іншим, він дуже часто зустрічається в нашій системі освіти, але ми його не виділяємо в окрему групу. Він являє собою окремі готові проекти, зроблені або одним учнем, або групою і складені в єдине ціле, у новий проект. Тільки не треба плутати його з колективним проектом. Це зовсім різні види. Ну ось, наприклад, група учнів вирішила поставити спектакль. Вони розподілили між собою всі ролі і стали всі разом готуватися до прем'єри, підбираючи кожен сам собі костюм, спільними зусиллями готуючи декорації, освітлення і т. п. Це буде колективний проект. А ось приклад корпоративного проекту: у групі, що підійшла до початку виконання проектів, один учень говорить, що хоче виконати проект з пошиття одягу, інший хоче по макіяжу, ще один захотів роботу з комп'ютером, кілька учнів вирішили спробувати себе в акторському мистецтві, а ще кілька в економіці та менеджменті. Кожен з них готує свій власний проект, проте вчитель бачить, що їх можна направити в одному напрямку - створити театральну постанову. І трохи коригуючи процес роботи, група виходить на новий спільний проект, створений із своїх власних. При цьому кожен виконує свою роботу до рівня своєї планки і це не впливає на рівні інших учасників, на відміну від колективного проекту, де один за всіх і всі за одного. Кінцевий результат у проектів різний. У колективного проекту він залежить від злагодженої роботи всіх учасників, і якщо хоч один з них щось зробить не так, вся робота буде виглядати на рівень нижче, чого не скажеш про інший проект. Представники корпорації не залежні один від одного, а їх спільний проект - це як бонус за хорошу роботу і його кінцевий вигляд може бути непередбачуваним, але це не знижує його рівня та рівня роботи учасників. Оцінювання робіт проходить по-різному. Як оцінювати учасників колективного проекту? Або однаково, або ґрунтуючись на нечітких критеріях особистісного внеску в загальну справу. У корпоративному ж проекті кожен заробляє свою, індивідуальну оцінку. Хочемо відразу звернути вашу увагу, що ми зараз не намагаємося принизити значущість одного виду проектів за рахунок іншого - ми кажемо про їх різницю. А переваги та недоліки колективного й корпоративного проектів ви можете визначити самі. Кожен з них гідний уваги і має свою нішу в освітньому та виховному процесах.

Тому, за формою проведення проекти бувають:

• індивідуальні

• групові

• колективні

• корпоративні.

Тепер визначимося, яким може бути проект в залежності від того, що є його основою і яким буде кінцевий результат. Ця класифікація найпоширеніша і частіше представлена у вигляді п'яти типів: - інформаційні проекти; - дослідницькі; - практичні; - творчі; - ігрові. Але  ця класифікація тільки збиває з пантелику, а не допомагає визначитися з методами викладання. Взяти хоча б, наприклад, творчий вид проекту. Що під цим мається на увазі? А хіба інші види проектів не творчі? Виникає багато запитань., тому для нас стала потреба удосконалити цю класифікацію.

 Якщо під час проекту учень працює тільки з інформаційними джерелами: вивчає їх, об'єднує, розбиває, створює нові інформаційні блоки, то цей проект можна назвати інформаційним. Як приклад наведемо проект "Створення на шкільному сайті сторінки творів та рефератів учнів даної школи".

Якщо ж, працюючи з інформацією, учень не просто її вивчає, а шукає в ній певні моменти, що дозволяють знайти підтвердження робочої гіпотези, то такий проект можна назвати дослідницьким. Прикладом може служити проект "Маркетингові дослідження для просування на ринку нової шкільної форми".

Багато проектів спрямовані на створення матеріальних об'єктів або, інакше кажучи, виробів. Ми називаємо їх - об'єктні проекти. Цей вид проектів не повинен викликати непорозумінь: на початку нічого немає або майже нічого, а в кінці проектної діяльності з'являється виріб, причому будь-який: перероблений, зроблений на основі загальновідомих технологій або ж створений зовсім новий виріб. Ось вони ці проекти: "Пошиття прямокутної наволочки", "Новорічний сувенір", "Подарунок мамі", "Виготовлення ключниці" та ін.

Наступний вид проекту схожий на попередній. Він теж ґрунтується на створенні матеріального об'єкта, однак цей об'єкт як би нереальний. Не поспішайте робити висновки - ми зараз все пояснимо. Будь-який об'єкт створюється людиною спочатку думкою, потім вона намагається донести образ у вигляді малюнка або словесного опису. Далі може йти створення макета і в кінці вже саме виріб. Так от ми говоримо про проект, в якому справа не доходить до готового виробу. Його кінцевий результат -  це макет,  словесні описи, ескізи тощо. Тому ми називаємо його макетним проектом. Наприклад, проект "Будинок мрії". Чи можете ви з дитиною побудувати будинок? Звичайно, ні! Проте цілком реально зі старшокласником створити образ будинку його мрії. Зможете створити макет - чудово! Не зможете - робіть просто ескізи. Це теж чимала навчальна робота.

Проект, в якому вся робота спрямована на створення образів, назвемо образним проектом. Порівняйте наступне: учень склав пісню і учень виконав пісню. Перший варіант можна віднести до об'єктного проекту, другий - до образного. А як, наприклад, можна виконати проект "Подаруй ближньому шматочок свого серця"? Можна зробити вироби у вигляді сердечок і це знову-таки буде об'єктний проект, а можна зустрітися з тим, кому погано, поговорити з ним, посміхнутися йому. Ось це буде реалізація образного проекту. Найпростіша візуалізація образного проекту - це акторська діяльність. Що робить актор? Він створює нові об'єкти чи макети? Ні! Він аналізує інформацію, робить дослідження? Ні! Він створює персонаж або, точніше, образ персонажу.

Відразу ж скажемо, що всі ці проекти можна комбінувати. І чим складніше проект, тим більшу кількість сполучень можна в ньому зустріти.

Отже, за специфікою кінцевого продукту виділимо наступні проекти:

• інформаційні;

• дослідницькі;

• об'єктні;

• макетні;

• образні

• комбіновані.

А ми з вами плавно перейшли до того, що проекти можна розділити за ступенем складності виконання. Цей момент дуже важливий, як важливо для спортсмена поставити планку на потрібну висоту. Поставиш низько - не розкриєш свій потенціал, поставиш дуже високо - нічого не досягнеш, а тільки розіб'єш свої мрії. У проектній діяльності діє той же принцип, але багато вчителів цього не бачать і за однією схемою роблять всі проекти. Це найбільша помилка. Проектній діяльності, як і будь-якій іншій, потрібно вчитися поступово, від простого до складного (ми не відкриваємо нічого нового, це загальновідомі дидактичні принципи). Спочатку дитина повинна зрозуміти, що роблячи проект, вона виконує певні завдання. Вона вчиться робити їх правильно в проекті, де розкривається тільки одне завдання, де виконується тільки один елемент (максимум - два). Наприклад - написати реферат, створити папку ескізів, зробити виріб по інструкційній картці. Це найпростіші роботи, бо це проект 1-го ступеня складності. І якщо вчитель знає, що учень працював з таким проектом, він вже ніколи не скаже, що проект слабкий, тільки тому, що в ньому не зроблені всі елементи. Але такий проект простий для старшокласника, отже, і оцінювання для різних вікових категорій буде різне. Учитель заздалегідь повинен знати, який ступінь складності буде нести в собі проект. Це допомагає чітко уявити його зміст та критерії оцінювання.

Друга  ступінь складності припускає, що в процесі проектної діяльності можуть пророблятися всі елементи структури або майже всі, але при цьому учні працюють за чітко розробленою інструкцією, а створення нового здійснюється з внесенням елементів новизни у вже існуючі предмети праці.

Вищий ступінь, тобто третя ступінь складності - це створення об'єкта, що не має аналога. Це проекти, які можуть перерости в наукові роботи або які можна віднести до патентного бюро.

Говорячи про складність, потрібно звернути увагу на іншу сторону діяльності - самостійність виконання.  На початку вивчення проектної діяльності дитину потрібно навчити цієї самої діяльності. Учня потрібно підтримувати і вести за руку в новому світі. Його треба навчити окремих елементів створення проекту, і це можна зробити, використовуючи у навчанні проекти, які ми називаємо маніпуляційними. Тобто, працюючи з таким проектом, учень діє за маніпуляціями вчителя; його самостійність дуже низька, бо він їй тільки вчиться.

Наступний вид (ми його називаємо фасилітаторним проектом) створюються на основі розроблених вчителем інструкцій. Тепер вже вчитель йде попереду, показуючи дорогу, він веде учнів за собою, уточнюючи, що потрібно робити, яким має бути результат. Для цього та попереднього видів діяльності ідеально підходять класно-урочні проекти.

Третій вид – тьюторські проекти. Вже за назвою можна зрозуміти, що дотримуючись основної структури, учень проявляє самостійність і будує роботу на свій розсуд, а вчитель виконує роль наукового керівника, який надає допомогу в незнайомих для учня питаннях та оцінює  кінцевий результат. Ці проекти можуть виконуватися і в позаурочний час. Вищим ступенем цих проектів є роботи, які несуть у собі щось абсолютно нове.

Так ось, за ступенем складності проекти бувають:

• 1-й ступінь складності;

• 2-й ступінь складності;

• 3-й ступінь складності.

За ступенем самостійності виконання проекти ділимо на:

• маніпуляційні;

• фасилітаторні;

• тьюторські.

А тепер давайте ще раз подивимося на класифікацію і чесно дамо самі собі відповідь на питання: "А чи правильно я визначав завдання, цілі та методи для проектної діяльності?"

1. За основним місцем роботи:

• класно-урочні;

• позаурочні.

2. За часом виконання:

• короткострокові;

• річні;

• довгострокові;

3. За безперервністю виконання

• безперервні

• дискретні

4. За формою колективної роботи:

• індивідуальні;

• групові;

• колективні;

• корпоративні.

5. За специфікою кінцевого продукту:

• інформаційні;

• дослідницькі;

• об'єктні;

• макетні;

• образні

• комбіновані

6. За ступенем складності

• 1-й ступінь складності;

• 2-й ступінь складності;

• 3-й ступінь складності;

7. За ступенем самостійності виконання проекту:

• маніпуляційний;

• фасилітаторний;

• тьюторський.